Нещодавно в моїй колекції з’явилася нова гітара з родини LAG — Lâg Imperator 3000/SPM.
До цього мені вже доводилося грати на кількох моделях цього бренду (Arkane, Roxane, Tramontane). Безумовно, кожна з них заслуговує на окрему увагу й довгу розмову, але сьогодні зосередимося саме на Lâg Imperator.
Зустрічають по одягу
Усі ми знаємо: зустрічають по одягу. І розповідаючи про Lâg, можна сміливо сказати одразу про весь бренд — зовнішній вигляд гітар, чохлів і кейсів виконаний “на п’ять із плюсом”. Але повернімося до Imperator.
Вперше я пограв на цій моделі в московському шоурумі компанії InSide, неподалік станції метро “Новослобідська”. Наскільки пам’ятаю, там стояло кілька гітар цієї серії і новенький, майже не розпакований підсилювач Hughes & Kettner Coreblade, у який я й підключився.
Перше враження було не просто хорошим — я не міг повірити, що звук настільки щільний і глибокий по низах, але без “гундосу”. Саме такий характер мені подобається. І це попри те, що на гітарі стояв комплект струн 0.09–0.42. Зазвичай я перевіряю інструменти на чистому звуці — і те, що я почув у шоурумі, мені дійсно зайшло.
“Та гітара сама мене знайшла”
Незадовго до походу в шоурум мені подзвонив гітарист Влад Алісов і сказав, що в нього вдома лежить Lâg Imperator 3000 SPM, і що мені обов’язково треба на неї глянути. Спершу я не надав цьому особливого значення — аж поки не пограв на Imperator у шоурумі.
А коли дізнався, що в нього гітара з топом із фігурного клена Spalt Maple (цю породу часто використовують як матеріал для деки/корпусу), то захотів саме її. З якихось причин мені давно кортіло грати саме на інструменті з таким деревом — ще з того часу, як я вперше дізнався про Lâg на російському ринку, а було це у 2007 році.
Отже, бажання мати “кленову” Lâg десь глибоко засіло в підсвідомості. Я не знав, якої вона буде форми — але точно знав, що колись така гітара в мене з’явиться. І через чотири роки вона ніби сама мене знайшла.
День гучних підсилювачів і гітарних історій
Приїхавши вдень до Влада, ми класно поспілкувалися й переграли на всіх його гітарах. Треба сказати, сусідам варто поставити величезний пам’ятник і видати медалі за мужність — настільки гучно він того дня грав удома, підключившись до голови TriAmp MKII Alex Lifeson. Стіни його нового будинку буквально тремтіли від вібрації.
Пізніше під’їхав Саша Авдуєвський, з яким мене познайомив Влад. Ми провели разом увесь день: Авдуєвський і Влад травили байки з гітарного світу й розповіли кілька історій про Стіва Вая — мені це було особливо цікаво, бо саме тоді я проходив його онлайн-курс від Berklee, і в межах курсу ми навіть спілкувалися з ним, обговорюючи різні робочі питання.
Після того як ми пограли на Lâg Imperator, Влад дістав стреплоки й попросив мене зібрати їх. Це було схоже на головоломку, але я впорався доволі швидко.
Стреплоки
Перше, що кинулося в очі: стреплоки (кріплення для ременя), які лежали в зручному й стильному “кроко-кейсі” (він іде в комплекті з гітарою), відрізняються від тих, що були на моїх інших Lâg Roxane та Arkane. Тобто ремінь із однієї гітари на іншу не підійде — але це дрібниці.
Нова система стреплоків цікава тим, що замість звичної кнопки тут — невелика ручка, яку потрібно провернути на півоберта. Це дозволяє від’єднувати або надійно фіксувати ремінь на інструменті.
Кейс
Кейс досить зручний, усередині традиційно оздоблений приємним на дотик чорним штучним “мехом”. Під грифом є невелике відділення — там лежали комплект стреплоків, ключі для анкеру та налаштування мензури, два ключі від кейса і невеликий картонний сертифікат із датою виготовлення гітари, особистим підписом Мішеля Шаварріа та серійним номером.
У цьому відділенні можна зберігати також запасний комплект струн і дрібниці (як у коробці з олівцями — можна тримати що завгодно 🙂). Під головкою грифа теж є невеликий простір — я зазвичай кладу туди ремінь.
Гітара
Щодо деревини: дека виготовлена з африканського махагоні, із топом із уже згаданого Spalt Maple. Накладка грифа (дуже приємна на дотик) зроблена з африканського чорного дерева, а сам гриф — так само з африканського махагоні.
Одна річ — коли ти граєш через хороший комбік або стек у комфортних умовах. Інша — “польові” умови концертів і репетицій. Я граю на цій гітарі лише кілька місяців, тому опишу поки що лише перші враження.
Фішка Lâg у тому, що ці гітари не нав’язують тобі стереотипів: яку музику краще грати, який стиль “пасує” інструменту — усе залежить від тебе й моменту “тут і зараз”. У цих гітарах є вся палітра тембрів, потрібна для музики, яка звучить у тебе в голові. І замість того, щоб безкінечно шукати звук “як у когось”, ти можеш знайти свій — унікальний, власний.
Знайома ситуація, коли друзі кажуть: “А, зрозуміло, у тебе гітара марки ХХХ — значить, хороша”. На жаль, це не завжди працює. Не секрет, що навіть дуже відомі бренди інколи дають інструменти з обмеженими можливостями — і тоді гітарист стає перед вибором: міняти інструмент чи віддавати майстру на глобальні доробки.
На мій погляд, боятися гітарного майстра не треба: гітара здебільшого зроблена з дерева — матеріалу крихкого, чутливого до клімату. З часом потрібен хоча б мінімальний “техогляд”: підстроїти мензуру, підкрутити анкер тощо. Але одне — символічне обслуговування. Інше — постійно міняти датчики, грифи й деталі, скуповуючи все окремо в інтернеті, збираючи “лего-гітару” і витрачаючи на це купу часу замість того, щоб просто взяти інструмент і грати. Музиканти інколи про це забувають.
Я люблю функціональність, і для мене Lâg Imperator — майже “все в одному”. На ній я можу зіграти і джаз, і безбашений фанк, і концептуальний рок — гітара мене не обмежує… І це лише перші враження, адже інструмент у мене відносно недавно.
Моє знайомство з її можливостями тільки починається. Завжди цікаво йти не протоптаною дорогою, а знаходити власну — ту саму, якою колись мене й “знайшли” гітари Lâg, і зокрема Lâg Imperator.
