Гурт Boroff Band створений легендарним фронтменом культової «Коррозии Металла» «золотого» періоду — Сергієм «Боровом». Команда одразу увійшла до еліти російської важкої музики, записавши демо «Studio Boutleg» з класичним матеріалом «Коррозии Металла» 1988–1994 рр.
Гурт активно гастролює країною та за кордоном, граючи важкий рок англійської старої школи з оригінальним потужним і відкритим саундом. Їхній девіз — «жодних компромісів — лише шалений драйв heavy boogie». Команда співпрацює з низкою каналів ЦТ, такими як «Парк развлечений», «Столица», «О2», а також із низкою музичних радіостанцій. Наразі музиканти готують до виходу перший повноцінний альбом із новим музичним матеріалом.
ІМПЕРАТОР ДИНАСТІЇ LAG
Мене, як правовірного любителя важкої музики, завжди цікавило питання — на чому ж грає Phil Campbell на прізвисько «Звір» із Motörhead? Тим паче, що грає він завжди на одній гітарі. Візуально гітару визначити не вдавалося, а тактильно чомусь «не складалося». Інтрига лише посилилася після того, як мій добрий друг Саша Авдуєвський (відомий у вузьких колах гітарний експерт і за сумісництвом брат по зброї в Boroff Band) повідомив мені, що це гітара бутикової французької фірми LAG.
Моє знайомство з французьким гітаробудуванням до цього моменту обмежувалося гітарами Vigier і особливого враження не справило. Логіка підказувала два варіанти: або LAG настільки хороші, що «звірячому» Філу не потрібні інші гітари, або Леммі серйозно обмежує його у фінансах, оплачуючи каторжну працю дешевим алкоголем. З нього станеться… Тож я був по-справжньому заінтригований, але не мав жодної можливості спробувати інструмент цього бренду. Як відомо, хто шукає пригод на свою худу чи товсту шию — той їх обов’язково знайде.
Зрештою і в мене, завдяки представникам LAG у Росії, з’явилася нагода протягом місяця протестувати LAG Imperator 1000, якою я й не забарився скористатися. Засновник бренду Мішель Лаг Шаваррія цілком слушно розсудив, що не варто винаходити велосипед, коли все прогресивне людство давно ганяє на мотоциклах, і за основу свого Imperator взяв класичну конструкцію Gibson Les Paul.
Дека гітари зроблена з двох шматків африканського червоного дерева (не інакше як із поставок сумнозвісного капітана Себастьяна Перейри), а накладка на неї — з «хмарного» клена товщиною в кілька міліметрів. Жодного шпону — або, боронь Боже, фотографії — текстура глибока й красива; найімовірніше, використовувалося дерево класу AA. Окантовка деки — зі світлого нефарбованого клена. Гриф виконаний із трьох шматків того самого червоного дерева, накладка, як і в LP Custom, зроблена з чорного дерева, «вивезеного контрабандою» — знову ж таки у нещасних негрів. Гриф доволі тонкий — не як у slim ’61, але все ж. Профіль грифа трохи плаский, тож пограти смичком а-ля Jimmy Page не вийде, зате шред вітається. Щоб у власника не виникало головного болю з прогином грифа, у конструкції застосовано подвійний анкер із титановими вставками. Класичні 22 лади розміру medium зі сплаву срібла з нікелем дозволять довго не звертатися до гітарних майстрів.
Розмітка грифа виконана вставками з натурального перламутру у вигляді корон і стилізованого катарського хреста. Катар — місцина на півночі Франції, де розташована штаб-квартира компанії LAG, а за часів похмурого середньовіччя — оплот лицарів ордену Тампль (у просторіччі — тамплієрів). Звідси й хрест особливої форми. На тлі цієї розкоші дещо бліднувато виглядає кленовий логотип компанії на головці грифа. Мабуть, перламутр закінчився.
Диявол, як відомо, любить ховатися в дрібницях. От і в Imperator він уподобав собі кілки Gotoh High Precision. Щоб позбутися непроханого гостя, Мішелю довелося витратитися на той самий катарський хрест на кожному кілку. Доповнює цю «імператорську» велич поріжок зі слизького графіту — тож флакончик олії можна подарувати власникам Fender і відчайдушно тягнути бенди. Витончено й елегантно вирішена проблема доступу до останніх ладів — нижній «ріг» зміщений углиб деки.
Йдемо далі. Схема керування звуком майже класична: вгорі перемикач high/mid/low, два незалежні volume, і — щоб показати незалежність інженерної думки та трохи зекономити — push-pull тон. Брідж Gotoh High Precision Tunomatic — аналог культового АК-47. А ось і наш старий знайомий: цього разу ворог роду людського знайшов собі затишний куточок не де-небудь, а в двох хамбакерах виробництва Seymour Duncan. У бріджі стоїть PG1, у неку — SH11.
Тепер про звук. Власники Les Paul знають, як важко з цієї конструкції добитися яскравої атаки. Якщо, звісно, у тебе не «сендвіч» 1974 року. Але мсьє Шаваррія вдалося отримати яскравий, дзвінкий тон на бріджевому хамбакері. Розплачуватися, звісно, довелося обертонами в середині, та все ж у «пачці» гітара звучить чітко, і якщо не запихати її в дешеві гітарні процесори, вона не загубиться навіть серед більш іменитих побратимів. Сустейн довгий, особливо кримінальних «вовчків» не виявлено. Коротко кажучи, бріджевий саунд дуже підійде музикантам, які грають сучасний метал у всіх його проявах. За олдскульним англійським звуком — не сюди.
Нековий хамбакер, навпаки, має трохи приглушене звучання, добре придатне для соло в стилі Gary Moore, хоча такої краси обертонів, як у старих Gibson, звісно, немає. Загалом інструмент однаково добре збалансований і для гри на чистому (або трохи підфарбованому) звуці, і для «викручування гейну». Для зручності оцінки гітари в магазині її вже на заводі оснащено струнами Elixir.
Як театр починається з вішалки, так і гітара починається з кейса. А ви думали, просто так фанерно-пластмасові вироби китайського гітарпрому продаються в картонних трунах? Це щоб одразу дешево закопати було. У Imperator із цим усе гаразд — інструмент комплектується жорстким, але легким LAG Imperator Croco Wood Case з вініловою імітацією крокодилячої шкіри. Усе як у найкращих домах Корони й Каламазу.
А тепер про сумне. На жаль, друзі! Гітара зроблена в Кореї… Звісно, не в тій Кореї, яка вміє робити книжечки з ідеями чучхе та ракети, що не можуть перетнути сусідній кордон. Інструмент виготовлено на власному заводі в Кореї, яка робить плазмові панелі, автомобілі Daewoo та багато інших приємних дрібниць, але все ж… Як казали в одному відомому єврейському анекдоті — осад лишився.
Утім, якщо вірити світочам гітарного маркетингу, дуже скоро музичний світ виглядатиме так: custom shop, зроблений у США й такий дорогий, що гітару буде страшно діставати з банківського сейфа; якісна та професійна Корея; і копійчаний ширвжиток, наштампований мільярдом китайців. Отже — зустрічайте золоту середину майбутнього: Його Величність Imperator із династії LAG.
Наступного разу опишу свої враження від LAG Arkane 3000, зробленої самим лютьє Шаварріа, а також від обмеженої серії іменної гітари нашого «Звіра» Phil Campbell.
Залишаюсь щиро ваш,
Влад Алісов, ака «Алесь»
